Любіть Україну, як сонце, любіть… Володимир Сосюра Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води… В годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди. Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов'їну. Між братніх народів, мов садом рясним, сіяє вона над віками… Любіть Україну всім серцем своїм і всіми своїми ділами. Для нас вона в світі єдина, одна в просторів солодкому чарі… Вона у зірках, і у вербах вона, і в кожному серця ударі, у квітці, в пташині, в електровогнях, у пісні у кожній, у думі, в дитячий усмішці, в дівочих очах і в стягів багряному шумі… Як та купина, що горить — не згора, живе у стежках, у дібровах, у зойках гудків, і у хвилях Дніпра, і в хмарах отих пурпурових, в грому канонад, що розвіяли в прах чужинців в зелених мундирах, в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях до весен і світлих, і щирих. Юначе! Хай буде для неї твій сміх, і сльози, і все до загину… Не можна любити народів других, коли ти не любиш Вкраїну!.. Дівчино! Як небо її голубе, люби її кожну хвилину. Коханий любить не захоче тебе, коли ти не любиш Вкраїну… Любіть у труді, у коханні, у бою, як пісню, що лине зорею… Всім серцем любіть Україну свою — і вічні ми будемо з нею! *** Любити Вітчизну, любити завжди Любити Вітчизну, любити завжди, поля її росні, зелені сади і їй не жаліти за дні молоді ні крові у битві, ні поту в труді. Любити Вітчизну, любити завжди, і села її і її городи, і їй всі бажання, пориви й думки на світлій дорозі у світлі віки. *** Люблю України коханої небо Люблю України коханої небо, що буде, люблю, й що було. Живи, моє серце, живи не для себе, для себе ж бо ти й не жило. Щасливії люди, щасливих багато. Живуть для живого живі. Тому я й повинен про щастя співати, коли навіть серце в крові!.. * * * Україно моя мила, Твої води мене вмили, Твоя пісня забриніла І, мов сонечко, зігріла. Твоя мова солов'їна - Найрідніша в цьому світі. Добра ти, моя країно, Тут мені найкраще жити!